Кутя

    Різдвяні свята відзначає більшість українців, незважаючи на ступінь релігійності. 

 Святкова передріздвяна вечеря («Багата кутя», «Святвечір», «Вілія») в українців була дуже урочистою, адже свято Різдва вважалось одним із найважливіших у році.
У цей день українці намагалися нічого не їсти, аж поки на небі не засяє перша зірка, адже люди вірили, що саме в цей час народжується Ісус Христос. Той, хто першим побачив різдвяну зірку, вважався найщасливішим у сім’ї.Мало хто ігнорує спів колядників і не готує на Святвечір обов'язкову кутю, яка повинна бути якомога смачнішою. Кожен з компонентів куті мав на старовину особливий сенс. Зерно вважалося символом воскреслого життя, мак – родючості, горіхи символізували дружбу і любов, а мед – радість, солодке життя.

 У різних регіонах України приготування куті, як і ставлення до цієї обрядової страви, відрізняється, але практично в кожній родині вважається, що їх кутя – якщо не найправильніша, то вже точно найсмачніша.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кутя́ — відварені у воді зерна пшениці або ячменю з медом[1]. Традиційна ритуальна страва новорічно-різдвяного циклу.

Готується тричі: на Святий Вечір — Багата кутя, перед Старим Новим роком — Щедра кутя й у переддень Водохрещі — Голодна кутя.

Цікаво про кутю

Голодна кутя

Читайте також  Українські традиції та  Етнографія