Цікава та змістовна книга про вишивальні техніки

Пропоную до розгляду унікальний навчальний посібник від Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк з вишивання, в якому досконало представлено історію та традиції цього мистецтва, а також практично і графічно відтворені та детально описані давно забуті шви: ключове шитво, шов ріжкатий, ключка, парована ключка, заігліно, верхоплут гуцульський, шов кучерявий, колодки-II, шов кочелистий, штепування, навиване тощо.

Приєднуйтесь до  уроків з вишивання за допомогою цієї чудової книги.

"Українське народне вишивання" книга К.Р.Сусак

                                                                           Бажаю творчих успіхів! 

З повагою 

На урок

Проект " Декоративний віночок". Під час роботи можуть використовуватись наступні техніки та технології: канзаші, виготовлення штучних квітів, виготовлення виробів з бісеру
.

На урок

ПРОЕКТ  : Органайзер для рукоділля:
 Основна технологія: технологія обробки текстильних матеріалів машинним способом. Додаткова технологія: технологія виготовлення вишитих виробів; технологія виготовлення аплікації

Ляльки-мотанки учнів п'ятих класів

Добігає до кінця робота над проектом у дівчаток  п'ятих класів.Пропоную переглянути, що встигли зробити



Наступна лялька-Дзвіночок  

    Створюйте свої ляльки з тканини і бажаю, щоб вони приносили Вам тільки гарний настрій і добрі вісті. Творчих успіхів!!!

Темарі

Темарі – мистецтво вишивки на кулях – прийшло до нас з Японії. Для того щоб виготовити свою першу декоровану кульку не потрібні спеціальні інструменти і матеріали, Вам цілком буде достатньо шматочка тканини, декілька шпильок і кольорових ниток, проте результат може перевершити всі ваші очікування.

Як зробити кульку

Уроки темарі

Цікаві традиції які варто пам'ятати

Для українців вінок має своє особливе значення, до нього ставилися з повагою та великою увагою. Український дівочий вінок то не просто прикраса а сильний оберіг

Чи не найголовнішим вінком в житті кожної дівчини вважався весільний вінок. Весільний вінок був останнім вінком який дівчина одягала, бо ж після одруження головний убір жінки був зовсім інший. Цей весільний «аксесуар» наділявся особливою силою оберега та пов’язувався з сонцем та сяючим небом.