"Богиня-Берегиня"

     З писанками, як і з будь-якими іншими традиційними та символічними святковими атрибутами, пов'язана величезна кількість вірувань і легенд. Згідно з однією з них, доля нашого світу напряму залежить від того, скільки писанок буде написано кожного року. Доки люди продовжують писати писанки, існує і світ. А коли цей звичай забудеться, то зло, яке живе під землею, прикуте путами до стелі, звільниться і знищить наш світ. Щороку диявол посилає своїх слуг, щоб ті підглянули, скільки по всьому світу пишеться писанок. Коли люди старанно дотримуються цього звичаю, то міцно стискають і позбавляють сили зло залізні пута, бо людська любов завжди перемагає. Традиція писати писанки існує уже більше 3 тисяч років.

 На писанках Наддніпрянщини часто використовується зображення Великої Богині або Берегині, знаку у вигляді людини з піднятими догори руками, яких було і дві, і чотири, і шість. Така постава – символ Богині.

   «Богиньки» найбільше поширені на Поліссі та Західному Поділлі. Їх переважно називали «жучками», оскільки вони є схематичним варіантом Богині, що своєю формою нагадує літеру Ж, рідше «Богинями». Берегиня насправді настільки спростилася, що стала просто елементом орнаменту, розчинилася в фантастичних декоративних квітках. 

     Велика Богиня – прародителька та володарка неба й всієї живої природи, господиня небесних вод, від якої залежить плідність і родючість.Глибокий символізм  мала Берегиня– охоронниця домашнього вогнища, захисниця від напастей і повелителька людських доль. 

 З часом Берегиня, яка уособлювала Велику Матір Світу, трансформувалась у тризуб або християнізований образ богородиці, яка молиться, – матір Христа, зберігши всі якості Вселенської Матері.

Писанки створені за старовинними мотивали з каталога Сергія Кульжинського

Авторська писанка "Берегинька"

Писанка Коваленко Галини.

Працювала над створенням декоративної писанки "Богиня-Берегиня " для алеї писанок.