Це свято встановлено в пам’ять про те, як Ісуса на сороковий день після народження принесли до єрусалимського храму, щоб “поставити перед Господом”.
Відповідно до переказу, у храмі до земних батьків Христа підійшла благочестива людина на ім’я Симеон, якому було повідомлено, що він не помре, доки не побачить Спасителя світу.
Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої – він жив близько 300 років.
У храмі праведний Симеон узяв на руки Ісуса і сказав: “Господи, тепер Ти відпускаєш мене з цього життя у майбутнє, як обіцяно Тобою мені, і я тепер помру спокійно, тому що на власні очі бачив Спасителя світу”.
В уявленнях українців день Стрітення Господнього сприймався як час зустрічі зими і літа (у деяких місцевостях весни): «Стрічення – Зима з Літом зустрічаються. Уже зима одходить, а весна настає» (с. Яцьки Васильківського р-ну Київської обл.). Найчастіше у народних прикметах згадується умовна боротьба зими та літа або весни і подальші прогнози, що залежать від погоди в цей день: «Стрєтєніє – це Зіма з Літом стрічається. Хто кого поборе: чи Зіма, чи Літо. Як Зіма, то ще буде холодно, а як Літо, то вже буде тепло»
