неділя, 3 лютого 2019 р.

Цікаві традиції які варто пам'ятати

Для українців вінок має своє особливе значення, до нього ставилися з повагою та великою увагою. Український дівочий вінок то не просто прикраса а сильний оберіг



Чи не найголовнішим вінком в житті кожної дівчини вважався весільний вінок. Весільний вінок був останнім вінком який дівчина одягала, бо ж після одруження головний убір жінки був зовсім інший. Цей весільний «аксесуар» наділявся особливою силою оберега та пов’язувався з сонцем та сяючим небом.




Зазвичай в кожному регіоні плели свої власні, не схожі на інші весільні вінки це могли бути і вінки з квітів, балабонів чи пір’я, багато прикрашені бісером, вишивкою та стрічками, з провощеного паперу  

Все, що ми маємо знати про українські вінки

Унікальний весільний вінок зберігся у Ольги Підгородецької 
В цьому вінку бабуся Олі  виходила заміж, я гадаю що  ще і прабабусі в таких вінках виходили заміж. Вінок походить з півдня Волині (Ізяславський район, Хмельницької області, село Радошівка) 

Найближчий до голови вінок виготовлений з паперу і воску, всі інші квіти  це провощена тканина, є і папір.

Такий вигляд квіти мали до реставрації.


Вінчальна ікона, в кіот якої було вкладено вінок, це  30 роки 20 ст. 
Саме так зберігали весільні вінки наші бабці.


Трішки історії 

На початку ХХ ст. популярними стали вінки з воскових квітів. Білі тендітні квіти, листочки і восківки поєднувались в дивовижні композиції, довершуючи образ молодої нареченої. В середині ХХ ст. такий вінок доповнюється білим прозорим вельоном, замість традиційних стрічок. Технологія вимагала ретельності і неабиякої майстерності, тому виготовлялися воскові вінки на замовлення.

До речі, у молодої, було два віночки - один в якому просила на весілля (просили мама, просили тато...) - яскравий, кольоровий, великий, до нього робилась спеціальна зачіска з довжелезними стрічками (биндами), а другий - білий, з намистинок, блискіток- до вельона -фати - вже на саме весілля - до шлюбу (розпису, насправді).
                              Такі весільні вінки робили на Полтавщині


Весільний стрій. Полтавщина


Середина 50-х років ХХ століття.
с. Будичани Чуднівського р-ну Житомирської обл.
Молода із старшою дружкою під час запрошення на весілля. Обов’язковим атрибутом в одязі молодої був рушник, яким вона підперізувалась та вінок.

Зі спогадів Раїси Цапун - мешканки с. Будичани Чуднівського р-ну Житомирської обл.
Вінок у молодої був двоколірний: листя зелене, а квіточки білі. Вінок зроблений із трьох ярусів. Квіточки для вінка , інколи і листочки, обробляли воском. Такий вінок у нас називали "ґарлєнта". Якого походження це слово не знаю, але скоріше всього не слов'янського. Коли молода із дружкою заходила до хати, то при запрошенні говорила такі слова: "Просили батько, мати і я вас прошу на хліб, на сіль, на коровай, на весілля". Усіх, хто був у хаті перецілує, а на вулиці гурт дружок співає: " З високо неба, кого дуже треба, пахущого зілля, просимо на весілля".


Справжнє розуміння української культури неможливе без знання народних традицій та обрядів, без знайомства з національними символами і оберегами. Одним із таких символів-оберегів є український вінок. 


Більше інформації  ЕТНОМАЙСТЕРНЯ КОЛО